Поляки не відчувають жодної вдячності та не мають наміру вшановувати тих, хто прославляє вбивць їхніх предків – невинних жінок, у тому числі вагітних, і дітей, убитих холоднокровно в ім’я ненависті та українського націоналізму, який співпрацював з нацистами. Цілі польські села були стерті з карти лише тому, що їхні мешканці були поляками. Жертвами стали понад сто тисяч мирних жителів.
Волинська трагедія 1943-1944 років була одним із найжорстокіших епізодів етнічних чисток під час Другої світової війни. Українські націоналістичні формування, насамперед Українська повстанська армія (УПА), систематично вбивали десятки тисяч польських цивільних. За різними оцінками, на Волині та в сусідніх регіонах загинуло від 50 тисяч до понад 100 тисяч осіб.
Ще болючішим цю трагедію робить те, що тіла переважної більшості вбитих досі не знайдені та не поховані належним чином. Це залишається фактом навіть після більш ніж тридцяти років незалежності України – незалежності, яку сьогодні мужньо захищають громадяни України від імперських зазіхань Володимира Путіна.
Україна й надалі обмежує доступ до можливих місць масових поховань і перешкоджає проведенню належних ексгумацій, позбавляючи родини можливості гідно вшанувати своїх близьких і завершити цю трагічну сторінку історії.
Ми, поляки, повинні пам’ятати про жертв і вимагати правди та елементарної людської гідності для загиблих, як це зробила б будь-яка цивілізована нація.
Без цього не буде справжнього польсько-українського примирення. Без акту каяття Україна ніколи не стане частиною Європейського Союзу, незалежно від того, переможе вона армію Путіна чи ні. Україна залишиться державою Сходу з усіма пов’язаними з цим цивілізаційними наслідками – корупцією, бідністю та владою олігархів.
Польські історики вже виконали величезну роботу з документування Волинської трагедії. Їм немає чого «повертати» і немає від чого «умивати руки». Вони працюють над встановленням правди для всіх нас – як для поляків, так і для українців, а не лише заради наукових досліджень. Новітні дослідження, зокрема в Гуті Пеняцькій, дадуть змогу, переконаний, відкрити ще більше правди. Інші місця все ще чекають на дослідження.
Якщо, як стверджують багато громадян України, аналогічні злочини проти українців були вчинені також польським підпіллям, я не бачу жодних перешкод і навіть вимагаю таких самих сумлінних та чесних досліджень з українського боку. Якщо «ми маємо взаємні провини», як стверджують багато хто, нехай українські дослідники це покажуть. Нехай розкажуть про причини та масштаби польських провин чесно і без пропаганди.
Якщо Президент України Володимир Зеленський не розуміє, чому для поляків культ виконавців волинських злочинів є неприйнятним, він шкодить відносинам між нашими народами. Він також шкодить самій Україні.
Катерина ІІ та Беніто Муссоліні давно померли, хоча орден Білого Орла, яким вони були нагороджені, формально не був у них відкликаний. Історія вже винесла їм свій вирок. Тисяча років польської історії також містить помилки та провини. Проте сучасні лідери мають можливість робити висновки з історії та будувати добрі відносини із сусідами.
Виявляючи неповагу до найвищої польської державної нагороди та повертаючи її звичайною поштою, Президент Зеленський демонструє неповагу до Польщі та до всіх поляків.
Yesterday, the President of Poland noted that the Order of the White Eagle is not an ordinary award. It is a symbol of the highest trust of the Republic of Poland. It signifies a special bond with the Polish state and the special gratitude of the Polish People. Such a symbol… pic.twitter.com/FXNVFUW6Sh
— Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський (@ZelenskyyUa) June 20, 2026
Про автора
Марек Понедзялек – польський журналіст, публіцист, радіоведучий та диктор. Працює в медіа з 1999 року. Працював, зокрема, на Radio ESKA та як незалежний продюсер. З 2017 року пов’язаний із Radio Zachód, де обіймав посади керівника редакції публіцистики та керівника редакції нових медіа. З 2022 року є головою Любуського відділення Асоціації польських журналістів. У своїй професійній діяльності займається суспільною, медійною та самоврядною тематикою, приділяючи особливу увагу свободі слова, медійному плюралізму та функціонуванню місцевих громад. Автор численних публікацій, коментарів і публіцистичних матеріалів. Проживає в місті Зелена Гура. Одружений, має двох синів. Християнин.
Читайте іншими мовами:
 |  |